23 травня 2025 року у музеї народного декоративного мистецтва відкрилася виставка двох українських митців — Любові Міненко та Анатолія Горового.

Подію відвідали студенти відділення образотворчого мистецтва Канівського фахового коледжу культури і мистецтв, а також колеги по роботі пані Любові — люди, які добре знають її як талановиту мисткиню і віддану викладачку.

Любов Павлівна Міненко представила понад 20 робіт, виконаних у рідкісній техніці — аплікації тканиною по тканині. Цей стиль є абсолютно авторським і унікальним, адже художниця — єдина в Україні та світі, хто працює саме так. Більшість робіт була створена ще у 1990-х роках, однак складність і виснажливість цього виду творчості змусили мисткиню взяти тривалу паузу. У 2024 році, як зізнається сама художниця, в неї «відкрилось нове дихання», і вона знову повернулася до аплікації, вкладаючи в кожен твір частинку душі.

Анатолій Васильович Горовий, у свою чергу, представив експресивний живопис — яскравий, емоційний, філософський. Пан Анатолій — людина надзвичайно широкого світогляду: історик, прозаїк, поет, педагог і художник. Він має вищу історичну освіту, багато років викладав, був ректором Києво-Печерського гуманітарного колегіуму, а нині працює у столичній бібліотеці імені Лесі Українки. Як художник, Анатолій Горовий розпочав виставкову діяльність у 2008 році. Він працює в стилі експресіонізму, а також активно займається музейною педагогікою й документальним кіномистецтвом — зокрема, є автором сценаріїв і актором у низці фільмів телеканалу «ГЛАС».

У день відкриття виставки Любов Міненко була відзначена почесною нагородою — орденом, який їй вручив міський голова Ігор Ренькас. Ця відзнака стала щирим визнанням її багаторічного внеску в українське мистецтво та педагогіку.

Крім того, обидва митці зробили щедрий жест — усі представлені на виставці твори були передані у дар музею народного декоративного мистецтва.

Ця виставка — не просто творча подія. Це зустріч із живим мистецтвом, яке дихає історією, досвідом, любов’ю до України та самовираженням митців. Їхні роботи — це не лише естетика, а й глибокий діалог з глядачем, що тепер залишиться частиною музейної спадщини нашого міста.

Подяку за підготовку заходу також виражаємо Василю Івановичу Туліну, студентам і викладачам відділів сценічного та народно-пісенного мистецтва.