Ви є тут

Головна

ЗАНЯТТЯ СПОРТИВНИМИ ІГРАМИ НА УРОЦІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ФАКТОР ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ'Я

Версія для друкуВерсія для друку
Автор: 
Каральова Ольга Павлівна

Офіційні дані показують, що українські громадяни сьогодні живуть на 10 років менше, ніж 1990 року, а  за даними ООН до 2050 року населення України скоротиться до 36 мільйонів [1, С.51]. За таких умов піднесення ролі фізичної культури у зміцненні здоров’я населення є сьогодні одним з головних завдань сучасної України.  Особливо важливе значення  фізична культура має для дітей і учнівської молоді. Як не прикро констатувати той факт, що сьогодні  рівень фізичної підготовленості дітей і молоді є низьким, а стан здоров’я  з кожним роком погіршується. Діти неадаптовані до бодай незначних фізичних навантажень. Дедалі зростає число учнів, які належать до спецгрупи. Тому досить своєчасним є запровадження до програми фізичного виховання середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної і вищої школи саме спортивних ігор, зокрема, баскетболу, що дозволяє розвивати не лише рухливість, спритність, витривалість, а й сприяє розвитку колективізму, дружніх відносин та підтримки один одного. З огляду на це удосконалення ігрового компоненту в навчальній програмі фізичної культури стає предметом обговорення дедалі більшої кількості науковців та вчителів-практиків і перебуває в руслі актуальних.

Так, зокрема, питанням методики та практики впровадження спортивних ігор в навчальну програму присвятили свої праці Ю.Д.Железняк, Ю.М.Портнов, В.П.Савин, А.В.Лексаков [2], Г.З.Максимів [3], [4], В.І.Поляковський [5], Р.В.Чопик [6] та інші. Всі вони серед великої кількості різноманітних засобів фізичного виховання надали перевагу спортивним іграм. І пояснення тут досить просте. Ігрова діяльність має особливо важливе значення в період найбільш активного формування характеру – в дитячі та юнацькі роки. Граючись, діти засвоюють життєво необхідні рухові навички й уміння, у них виробляється сміливість і воля, кмітливість. У цей період ігровий метод посідає провідне місце, набуває характеру універсального методу фізичного виховання.

На жаль сьогодні в значної частини учнів є певні відхилення у здоров'ї, тому й використання однакових нормативів унеможливлюється. Ще гірше складається ситуація на уроках фізичного виховання з тими учнями, що зараховані лікарями до спецмедгрупи (діти із хронічними захворюваннями, яким протипоказані значні фізичні навантаження). Такі діти не можуть виконувати силових нормативів та вправ на витривалість, проте вони залюбки беруть участь в колективній спортивній грі, уболівають та формують активну групу підтримки.

Таким чином, в цьому випадку знову провідна роль відводиться спортивним рухливим іграм, які зовсім не мають на меті перевантажити дитину, а навпаки, сприяють її рухливості задля загального укріплення організму та швидшого одужання. Учитель підбирає оптимальний режим фізичних навантажень для кожного, такі учні не складають нормативи, але вивчають техніку виконання вправ (практично або тільки теоретично), щоб через певний час повноцінно працювати разом з усіма однокласниками.

Серед  спортивних ігор, доступних учням як основної, так і спеціальної та підготовчої груп важливе місце посідає баскетбол. І як зазначають Є.Яхонтов та З.Генкін "молодші школярі-баскетболісти досить швидко випереджають в фізичному розвитку своїх однолітків. Вони рідше хворіють, краще вчаться, активніше беруть участь у всіх… шкільних заходах, а в змаганнях з різних видів спорту показують результати вищі, ніж інші діти" [7, С.6].

Тому надзвичайно своєчасним є рішення щодо запровадження вивчення елементів баскетболу в навчальну програму фізичного виховання з 2-го класу. Їх використання в легкоатлетичному комплексі,  починаючи з молодших школярів, дозволить простежити змінність результатів та показників щодо загальної витривалості,  результативності спортивних показників, а також  виявити основні закономірності, форми, методи та засоби фізичного виховання, які є  більш дієвими для задоволення фізичних потреб дитини.

Використання елементів баскетболу та безпосередньо сама гра якомога краще сприяє укріпленню загального стану здоров'я та покращенню фізичного розвитку. Біг та стрибки активізують ріст тіла у висоту, кидки в "корзину" сприяють формуванню правильної постави, довгі паси м'яча – розвивають силу м'язів, а під час систематичних тренувань з баскетболу збільшується життєва ємкість легенів, удосконалюється серцево-судинна система тощо.

Окрім цього, заняття баскетболом на уроці фізкультури, відрізняються всебічним впливом на психофізичний стан дитини та   мають психологічний та соціальний аспекти і спрямовані на зниження психоемоційного напруження та особистісної тривожності, формування впевненості в своїх силах, задоволення потреб у руховій активності, вдосконалення емоційно-вольових, інтелектуальних і мотиваційних основ особистості, формування активної життєвої позиції та навичок соціальної взаємодії [8, С.27].

Відповідно до медичних вимог для учнів, що належать до спецмедгрупи на сьогодні створено спеціальні навчальні програми, школа має відводити окремі години для занять із ними (щоправда, це залишається на розсуд шкільної ради). Тому в умовах постійного недофінансування галузі освіти діти спецмедгрупи  відвідують уроки фізичної культури разом з усіма учнями. Проте, на наш погляд, такий підхід дає лише додаткові виховні можливості, оскільки формує не лише лояльне ставлення один до одного, командний дух, взаємоповагу та взаємовиручку, а й дозволяє розвинути на уроці дієву вчинкову діяльність. Українська школа психології вчинку В. Роменця визначає вчинок як неповторний, творчий, відповідальний, моральний акт, здійснюючи який, людина реалізує свою сутнісну міць, зростає як непересічна вільна особистість і неповторна індивідуальність [9].

Так учні підготовчої та спецмедгрупи за таких умов не виступають пасивними спостерігачами спортивної гри, а активно включаються в неї у формі дієвої групи підтримки, готуючи девізи, кричали, плакати, що в свою чергу сприяє підбадьоренню команди та формуванню командного духу. За таких умов формується відповідальність членів команди один за одного, співпереживання.

Важливе місце в ході занять баскетболом полягає відпрацювання окремих елементів гри, де важливе місце посідає взаємодопомога, коли більш успішні учнів діляться досвідом, "спортивними хитрощами" та надають консультації і допомогу тим, в кого окремі елементи виходять гірше. Слід відзначити, що такий підхід дійсно дає свої результати.

В підготовці до змагань в позаурочний час старшокласники готують собі наступників молодших класів,  вважаючи, що мало вміти й знати, потрібно ще й вміти передати свої знання іншим. При цьому, старшокласники прекрасно усвідомлюють, що в майбутньому вони стануть батьками і тому їх бажання донести щось до молодшого покоління й одночасно отримати початковий рівень того досвіду, що мають їх батьки, зростає в кілька разів.  Вони прагнуть бачити результат своїх дій в тому, що з їх допомогою діти поступово освоюють вершини фізичної культури.

Така практика дає разючі результати, оскільки дозволяє молодшим баскетболістам якнайкраще засвоїти не лише спортивні навички, відпрацювати рухи, шляхом фізичних вправ загартувати організм, а й сприяє виробленню найцінніших рис характеру: поваги до меншого – старшого, толерантне і терпиме ставлення один до одного, ввічливості, підтримки один одного тощо.

Таким чином, говорячи про спортивну гру як фактор зміцнення здоров'я ми повинні розуміти, що здоровою може називатися лише та людина, в якій в оптимальних пропорціях поєднано фізичний, духовний, моральний та психологічний аспекти. І саме на це спрямована сучасна фізична культура від середньої до вищої школи.

Список використаних джерел

1.Боярська О. Я. Здоров’я матерів та дітей як підвалина суспільного здоров’я у майбутньому // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Тези доповідей: в 2-х ч.; ч. ІІ. — К.: Університет «Україна», 2010. — 420 с. – С.51

2.Спортивные игры: техника, тактика обучения: Учеб. Для студ. высш. пед. учеб. заведений/Ю.Д.Железняк, Ю.М.Портнов, В.П.Савин, А.В.Лексаков / Под ред. Ю.Д.Железняка, Ю.М.Портнова. – М.: Академия, 2001. – 520 с.

3.Максимів Г. Баскетбол в навчальних програмах з фізичної культури // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту: Вип. 8: У 4-х т. – Львів: НВФ „Українські технології”, 2004. – Т.4. – С. 230-235

4.Максимів Г.З. Сприятливий вік початку занять баскетболом учнів загальноосвітньої школи // Теорія і практика фізичного виховання: Науково-методичний журнал. - Донецьк: ДНУ, 2004. - №2. – С. 85-92

5.Поляковський В. І. Баскетбол у школі: Навчальний посібник. – Луцьк: Настир’я, 1998. – 168 с.

6.Морфофункцiональнi особливості розвитку учнів різних вікових груп як передумова диференційованого підходу у процесі навчання технічних прийомів баскетболу [Електрон. ресурс] / Р.В. Чопик // Педагогіка, психологія та мед.-біол. проблеми фізичного виховання і спорту, 2003. — N 2. — С. 20-26

7.Яхонтов Є.Р., Генкін З.А.Баскетбол. – М.: Фізкультура і спорт, 1978. – 160с.  С.6.

8. Шапкова Л. В. Частные методики адаптивной физической культуры / Шапкова Л. В. — М. : Советский спорт, 2004. — 463 с.

9. Татенко В. Суб’єктно-вчинкова парадигма в сучасній психології // Український центр політичного менеджменту [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hghltd.yandex.net. – Заголовок з екрана

Коментувати