Ви є тут

Головна

СПЕЦИФІКА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ХОРЕОГРАФА-ПЕДАГОГА, КЕРІВНИКА ХОРЕОГРАФІЧНОГО КОЛЕКТИВУ В МИСТЕЦЬКИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ І-ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Версія для друкуВерсія для друку
Автор: 
Радченко Оксана Леонідівна

УДК 377,5

Постановка проблеми. Руйнація старої мистецької школи, що стала наслідком складних політичних та суспільних трансформацій, які мали місце в 1990 роках на теренах України призвели до негативних тенденцій в національній культурі. Їх суть полягає у нівелюванні національних традицій та ціннісних орієнтирів минулих поколінь, що, у свою чергу, призвело до падіння загального рівня культури в державі та утворення духовно-морального вакууму, який тривалий час заповнювався низькопробною масовою культурою. Такі явища породили необхідність повернення до національних витоків, про що, зокрема, йдеться у Державній національній програмі «Освіта» («Україна ХХІ століття»). Національна спрямованість освіти, що полягає у невіддільності освіти від національного ґрунту, її органічному поєднанні з національною історією і народними традиціями, збереженні та збагаченні культури українського народу, визнанні освіти важливим інструментом національного розвитку і гармонізації національних відносин, визначено одним із головних принципів реалізації вище окресленої Програми [2]. З огляду на це, проблема професійної підготовки фахівців культурно-мистецької сфери, зокрема хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу набуває винятково важливого значення.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблема професійної підготовки хореографа в нових соціокультурних реаліях з тих чи інших позицій розглядалася в працях Т. О. Благової [1], О. О. Таранцева [3], А. М. Тарасюк [4], Л. Ю. Цвєткової [5] та ін.

Метою статті є висвітлення специфіки професійної підготовки хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу в мистецьких навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації.

Виклад основного матеріалу дослідження. Хореографічне мистецтво в сучасній Україні набуває дедалі більшої популярності та розвитку, забезпечуючи одночасно і змістовне дозвілля всіх вікових категорій населення, і сферу професійної діяльності. Популярність танцювального мистецтва в суспільстві зумовила підвищення вимог до підготовки хореографа-педагога та керівника хореографічного колективу, а відтак і до всієї системи вищої професійної освіти І-ІІ рівнів акредитації.

Відтак, на сьогодні вже недостатньо засвоїти студенту-хореографу виключно професійні навички виконавської майстерності чи знання педагогіки. Основною вимогою сьогодення є підготовка керівника хореографічного колективу, хореографа-педагога нового покоління: фахівця-універсала, інтелектуально, духовно та фізично розвиненої особистості, яка володіє набором необхідних професійних знань, умінь і навичок та активно використовує їх в професійній діяльності.

Отже, як слушно зауважує А. М. Тарасюк, комплексний характер професійної підготовки майбутнього учителя-хореографа передбачає вивчення студентами цілого спектру спеціальних курсів, спрямованих на формування основних якостей як педагога-балетмейстера, хореографа-виконавця [4, с.193], так і світоглядної культури, формування здатності до саморегуляції та самовдосконалення молодої особистості.

Специфіка мистецьких навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації (училищ культури і мистецтв) передусім полягає в тому, що з одного боку ведеться підготовка фахівця культурно-дозвіллєвої сфери, а з іншого – професіонала-фахівця, здатного як до педагогічної, так і виконавської діяльності. Отже, такий підхід головну відмінну рису мистецької освіти вбачає у поєднанні практичної та педагогічної підготовки студентів, що дозволяє досягнути кінцевої навчально-виховної мети, яка висувається перед навчальним закладом та педагогами.

Важливе місце в системі підготовки молодшого спеціаліста хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу посідають предмети професійно-зорієнтованого циклу, які надають знання з режисури, сценарної майстерності, постановки масових культурних заходів тощо. Такий підхід дозволяє студентові максимально проявити власний творчий потенціал, комплексно підійти до розуміння професії та набути навичок синкретичного поєднання хореографії з іншими видами мистецтва.

Важливу роль у становленні хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу відіграє і комплекс професійної підготовки, до якого входять такі профільні дисципліни як «Класичний танець», «Історико-побутовий танець», «Методика викладання хореографії», «Український танець», «Композиція та постановка танцю», «Методика керівництва хореографічним колективом», «Педагогічна практика», «Курсовий ансамбль» та ін.

Важливу роль у професійній підготовці хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу в структурі ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації відіграють практичні заняття, що у поєднанні з лекційним матеріалом, становлять основний компонент підготовки фахівця в галузі культури. Практичні заняття, як слушно зауважує А. М. Тарасюк, спрямовані на формування у студентів уміння використовувати сучасні технології навчання у процесі викладання дисциплін хореографічної спрямованості, методично правильно пояснювати теоретичний танцювальний матеріал курсу та складати танцювальні композиції з основних елементів та з’єднань фігур. У цілому, продовжує дослідниця, важливою умовою ефективності практичних занять є така організація діяльності студентів, яка б стимулювала їх до подальшої поглибленої самостійної роботи, активізувала їхню розумову діяльність [4, с.193].

З огляду на вікові особливості студентського контингенту вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації одним із найприйнятніших методів роботи є індивідуальні заняття, які дозволяють сам на сам відпрацьовувати певні елементи, прийоми, техніку тощо з урахуванням індивідуальних здібностей, ступеню навченості, психофізичних та інтелектуальних задатків конкретно взятого студента.

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що професійна підготовка молодших спеціалістів в галузі хореографії зорієнтована не на вузьку спеціалізацію, а охоплює значне коло професійної компетенції та покликана задовольнити зростаючі суспільні потреби у сфері змістовного дозвілля, мистецтва та культури. А відтак, підготовка майбутніх хореографів-педагогів та керівників хореографічного колективу у системі мистецької освіти потребує системного, цілеспрямованого підходу, зорієнтованого на формування спеціальних знань, практичних умінь та навичок хореографічної роботи, виконавської майстерності, розвитку загально-педагогічних і професійно-практичних здібностей, без яких неможлива майбутня професійна діяльність. Отже, підготовка молодшого спеціаліста (хореографа-педагога, керівника хореографічного колективу) у сфері культури є надзвичайно важливою на даному етапі суспільного розвитку, проте, без належної державної підтримки та оптимальної нормативно-правової бази задовольнити зростаючі культурні потреби громадян дедалі виявляється все складніше.

Література та джерела

  1. Благова Т. О. Особливості професійної підготовки майбутніх учителів-хореографів у сис,емі педагогічної освіти / Т. О. Благова // Вісник Житомирського державного університету, 2010. – Вип. 50.– Серія: Педагогічні науки. – С. 72-76
  2. Про Державну національну програму «Освіта» («Україна XXI століття»). Постанова КМУ від 3 листопада 1993 р. № 896 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/896-93-п. – Заголовок з екрана.
  3. Таранцева О. О. Формування фахових умінь майбутніх вчителів хореографії засобами українського народного танцю: Дис... канд. пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. / Олена Олександрівна Таранцева – К., 2002. – 224арк.
  4. Тарасюк А.М. Професійна підготовка майбутніх учителів хореографії до роботи у позашкільних закладах освіти / А.М.Тарасюк // Педагогічний альманах. – 2012. – Вип.13. – С. 191-195
  5. Цвєткова Л. Ю. Методика викладання класичного танцю: підручник / Л. Ю. Цвєткова.– К.:Альтерпрес, 2005. – 324с.
Відношення: 

Коментувати