Вхід

Партнери коледжу

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

 

Київського національного університету культури і мистецтв

 

Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука

 

Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого

 

Національний педагогічний університет  імені М.П. Драгоманова

 

 

Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського

Українські науковці у світіІнститут інноваційних технологій і змісту освіти

 

Телерадіокомпанія Культура

 

Черкаська обласна рада

Розсилання

Виберіть списки розсилань, на які ви хочете підписатися або відписатися

Ви є тут

Головна

ПРАВОВІ АСПЕКТИ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ У ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Версія для друкуВерсія для друку
Автор: 
В. П. Тихомир, Л. А. Сокур

Постановка проблеми. В умовах розбудови правової держави та громадянського суспільства питання правової освіти та формування правової свідомості й самосвідомості набувають дедалі більшої актуальності. Проте їх засвоєння та набуття, на нашу думку, можливе виключно в контексті природного сприйняття та засвоєння правових норм,в тому числі й засобами літератури. В цьому контексті значний інтерес для нас становить творчість Т. Г. Шевченка, зокрема, відображення в ній правових аспектів, через призму яких простежуються політико-правові погляди поета.

Відтак, метою статті є аналіз правових аспектів у творчості Т. Г. Шевченка.

Аналіз досліджень і публікацій. При цьому варто зауважити, що це питання в різні часи привертало увагу науковців та дослідників, що черговий раз підкреслює актуальність піднятого нами питання. Дослідженню політико-правових поглядів Кобзаря присвятили свої праці такі вчені як Я. Д. Дмитренко [1], Ф. М. Кирилюк, М. І. Обушний, М. І. Хилько [2], М. Ю. Козицький, О. В. Поліщук [3], О. Л. Копиленко, М. І. Неліп [4], І. Д. Назаренко [5], Є. С. Шабліовський [6] та інші. Проте, ми сьогодні зробимо спробу відійти від політики та уникнути аналізу політичних поглядів Кобзаря, зосередивши свою увагу на місце правових аспектів, в тому числі й звичаєвого права, в літературній та образотворчій спадщині Т. Г. Шевченка.

Основні результати дослідження. Передусім, щоб уникнути двозначності в тлумаченнях та підходах, варто визначити, що ми будемо розуміти в межах нашого дослідження під поняттям "права". На сьогодні існує низка різних визначень права, проте, в контексті даної статті під правом слід розуміти систему норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регуляторів суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу [7].

Аналіз спогадів сучасників, листування, мемуарів, дає можливість стверджувати, що Т. Г. Шевченко ніколи не перебував осторонь суспільно важливих процесів і явищ. Це підтверджує і його участь в Кирило-Мефодіївському товаристві та свідчить про прагнення побудувати в Україні справедливе суспільство на засадах демократизму, рівності й братерства. Саме ця обставина привела поета до Товариства. Доказом того, що питання права і справедливого закону на теренах України були небайдужими поетові, свідчать основні положення Статуту Кирило-Мефодіївського братства, в якому, поміж іншого, зазначалося: "3. Кожне плем’я повинне мати народній уряд і зберігати повну рівність громадян щодо їх походження, християнських віросповідань і становища. 4. Уряд, законодавство, право власності й освіта в усіх слов’ян повинні основуватися на християнській релігії. 5. При такій рівності освіта й чиста моральність повинні служити умовою участи в уряді" [8].

Розуміючи недосконалість існуючого ладу та правової системи через призму своєї творчості Т. Г. Шевченко робить спробу дати їй аналіз у таких рядках:    І звір того не зробить дикий,

 Що ви, б’ючи поклони,

 З братами дієте… Закони 

 Катами  писані за вас,

 То вам байдуже, в добрий час …[9, с. 361 ]

Найвищим законом, яким мають послугуватися всі, Т. Г. Шевченко вважає "Закон Господній", про що, зокрема, зазначає:

А в законі Господньому

 Серце його й воля

 Навчається, і стане він,

 Як на добрім полі

 Над водою посажене

 Древо зеленіє,

 Плодом вкрите. Так і муж той

 В добрі своїм спіє,

 А лукавих, нечестивих

 І слід пропадає… [10, с. 278].

В поемі "Гайдамаки" Т. Г. Шевченко вищим законом визначає "Святий закон" та піддає сумніву діяльність польської шляхти та російської самодержавної адміністрації на українських землях, запитуючи та зауважуючи:

По якому правдивому,

 Святому закону

 І землею, всім даною,

 І сердешним людом

 Торгуєте? Стережіться ж,

 Бо лихо вам буде …

Не ховайте, не топчіте

Святого закона,

Не зовіте преподобним

Лютого Нерона.

Не славтеся царевою

 Святою войною.

Бо ви й самі не знаєте,

Що царики коять [11, с.277].

Т. Г. Шевченко з повагою ставиться до закону, до народних звичаїв, що простежується в його поезії. Знання поетом правових норм Козацької доби дозволяє йому у драмі "Назар Стодоля" вкласти у вуста Хоми наступні слова: "Стривай. Ти знаєш наш закон козацький" [12], що свідчить про те, що автор добре орієнтувався в козацькому праві та давав зрозуміти, яке покарання чекає героя драми за провину. В інших рядках поет називає козацькі закони "вольними" та висловлює сподівання на відродження козацької слави та демократизму в сучасному йому світі:

И наши вопли, наши стоны

 С их алчной яростью умрут,

 И наши вольные законы

 В степях широких оживут [ 13].

Неодноразово через рядки поезії Кобзаря простежувався натяк на пряме порушення громадянських прав російськими урядниками щодо народів, що входили до складу Російської імперії в ХІХ столітті. Свідченням цього є рядки з поеми "Єретик":          Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить…[14, с. 215].

Не дивлячись на те, що відкрито Т. Г. Шевченко не вказує на ті правові порушення, які побутують в сучасному йому суспільстві, проте поетичні рядки яскраво засвідчують злочинну діяльність урядників та порушення природних прав людини:    Продаєм

 Або у карти програєм

 Людей… не негрів… а таких,

 Таки хрещених… но простих.

 Ми не гішпани; крий нас, Боже,

 Щоб крадене перекупать,

 Як ті жиди. Ми по закону!..[15, с. 268]

Зрозуміло, що в цих рядках звучить прихована критика царського законодавства та викриваються найтяжчі злочини – торгівля людьми та порушення елементарних громадянських прав.

Не оминув Т. Г. Шевченко в своїй творчості й звичаєвого права. До найяскравіших творів, морально-правового змісту, що базуються на звичаєвому праві, на нашу думку, можна віднести  "Катерину", "Причинну",  "Наймичку", "Назар Стодоля", "Гайдамаки", "Варнак" та інші.

Непересічним зразком звичаєвого права в творчості Т. Г. Шевченка є поема "Катерина", в якій поет показує сімейно-правові відносини українського села першої половини ХІХ ст. Зокрема, охарактеризовано українську звичаєвість та суспільне ставлення до дівчини, яка народила від москаля позашлюбну дитину. За нормами звичаєвого права, в суспільному побуті українського села дівчина, яка стала покриткою, як правило, повинна була покинути рідну хату, громаду і йти світ-за-очі.

Сьогодні у наших очах, як слушно зазначає професор Г. Кожолянко, такий крок батьків видається надто жорстоким і нелюдяним, але в суспільстві, де надзвичайно велику роль відігравали общинні відносини, такий крок мав морально-виховне значення. Як би не було жаль батькам своєї доні, але суспільний порядок стояв вище особистого. У кінцевому підсумку таке відношення в суспільстві до дівчини, яка втратила честь і стала покриткою, мало підтримувати моральність кожної людини і громади на високому рівні [16].

Прояви звичаєвого права простежуються і в поемі "Причинна", в рядках якої читаємо:    Прийшли попи з корогвами,

 Задзвонили дзвони.

 Поховали громадою

 Як слід, по закону [17, с. 16].

Тема звичаєвого права простежується і в образотворчій спадщині Т. Г. Шевченка. До мистецьких творів правового змісту можна віднести наступні: "Судня рада", "Дари в Чигирині 1649 року", "Старости" та інші, в яких чудовим чином відбита вся глибина народних звичаєвих правових норм тогочасного життя, з притаманним Шевченку-художнику місцевим колоритом.

Висновки. Відтак, проведений аналіз правових аспектів у творчості Т. Г. Шевченка, переконливо засвідчив, що неабияку увагу поет приділяв силі закону, при чому "праведного закону", як він неодноразово наголошував. Серед невід’ємних прав, на думку поета, було право України на незалежність, демократичний розвиток суспільства, особисту свободу та справедливі закони, рівні для всіх. Проте, найвищим для Т. Г. Шевченка лишався "Святий закон", "Господній закон", в якому, як відомо, сконцентровані апробовані віками загальнолюдські цінності, що й сформували основу для подальшого творення правової системи сучасного суспільства. Прагнення Т. Г. Шевченка запровадити ці ціннісні правові норми в життя суспільства ХІХ століття було надзвичайною місією на шляху демократизації та реформування суспільно-політичних основ тогочасної України.

Не дивлячись на те, що з часів Т. Г. Шевченка минуло майже двісті років, проте його творчість залишається надзвичайно цінною і в наші дні, оскільки й до сьогодні у державному вимірі не завершено пошуки напрямів ідеологічно-правової основи незалежної України.

Список використаних джерел:

1. Дмитерко Я. Д. Общественно-политические и философские взгляды Т.Г. Шевченко. – Общественно-политические и философские взгляды Т.Г. Шевченко / Я. Д Дмитерко. – М.: Изд-во Московского унив., 1951 – 193с.

2. Політико-правові погляди Т.Г. Шевченка // Політологія [Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М.І. Хилько]. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до книги: http://books.br.com.ua/33826. – Заголовок з екрана.

3. Козицький М.Ю. Національно-політична думка на Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / М.Ю. Козицький, О.В. Поліщук // Наук. праці з питань політичної історії : [зб. наук. праць / наук. ред. В.П. Горшков та ін.].– К., 1992.– Вип.172.– С.3-14.

4. Копиленко О.Л., Неліп М.І. Політико-правові погляди Т.Г. Шевченка і сучасність / О.Л.Копиленко, М.І. Неліп // Вісник Київського університету. – 1989. – Вип.30. – С. 77-84.

5. Назаренко И.Д.  Общественно-политические, философские, эстетические и атеистические взгляды Т. Г. Шевченко / И. Д. Назаренко. – Изд. 2-е, доп. – К.: Дніпро, 1964. – 408 с.

6. Шабліовський Є. С. Патріотичні ідеї в творчості  Т . Г. Шевченка / Є.С.Шабліовський . – К., 1961. – 91с.

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / О. Ф. Скакун – Харків: Консум, 2001. – 656 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-34.htm. – Заголовок з екрана.

8. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / Павло Зайцев. – Мюнхен: Logos, 1955 р. – 400 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до книги: http://www.t-shevchenko.name/uk/Studies/Zajcev.html. – Заголовок з екрана.

9. Шевченко Т. Кобзар / Тарас Шевченко. – К.: Державне вид-во худ. Літератури, 1960. – 358 с.

10. Там само. – С. 278

11. Там само. – С. 277

12. Шевченко Т. Назар Стодоля / Тарас Шевченко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.t-shevchenko.name/ru/Dramas/NazarStodolja/Act3.html. – Заголовок з екрана.

13. Шевченко Т. Никита Гайдай / Тарас Шевченко [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.t-shevchenko.name/ru/Dramas/NikitaGajdaj.html#Line340. – Заглавие с экрана

14. Шевченко Т. Кобзар / Тарас Шевченко. – К.: Державне вид-во худ. Літератури, 1960. – 358 с.

15. Там само. – С. 268

16. Кожолянко Г. Тарас Шевченко – етнолог / Георгій Кожолянко // ЧАС. – Вип. № 10. – 4 березня 2004 року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.chas.cv.ua/10_04/shev.html. – Заголовок з екрана.

17. Шевченко Т. Кобзар / Тарас Шевченко. – К.: Державне вид-во худ. Літератури, 1960. – 358 с.

Коментувати