Вхід

Партнери коледжу

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

 

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

 

Київського національного університету культури і мистецтв

 

Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука

 

Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого

 

Національний педагогічний університет  імені М.П. Драгоманова

 

 

Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського

Українські науковці у світіІнститут інноваційних технологій і змісту освіти

 

Телерадіокомпанія Культура

 

Черкаська обласна рада

Розсилання

Виберіть списки розсилань, на які ви хочете підписатися або відписатися

Ви є тут

Головна

ДО ПИТАННЯ ЗАСВОЄННЯ ПОЧАТКОВИХ ТЕХНІЧНИХ НАВИЧОК ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО ФОРТЕПІАНО СТУДЕНТАМИ-НЕІНСТРУМЕНТАЛІСТАМИ

Версія для друкуВерсія для друку
Автор: 
Мосенко Наталія Дмитрівна

Постановка проблеми. В умовах розвитку громадянського суспільства однією з цілей сучасної освіти є виховання працелюбної, творчої особистості. Особливої актуальності це питання набуває в час, коли культура перестала бути державним пріоритетом, а виховання мистецької молоді стало проблемою колективу ентузіастів. Проблемою є й те, що з кожним роком чисельність дітей, які бажають навчатися в музичних школах чи школах мистецтва стрімко зменшується, а відтак, зменшується й число абітурієнтів, що мають достатню музичну підготовку. З огляду на ці обставини, педагогічні колективи мистецьких закладів І рівня акредитації змушені працювати з недостатньо підготовленим контингентом, що у свою чергу вимагає нових методичних пошуків, які б дозволили забезпечити засвоєння технічних навичок студентів, враховуючи їх рівень підготовки та вікові особливості.

Аналіз досліджень і публікацій. Актуальність піднятої проблеми підтверджується й зростаючим інтересом науковців та педагогів-практиків до питань удосконалення навчально-виховного процесу з цієї дисципліни. Так, зокрема, вище окреслені питання представлені в роботах Н. Бажанова [1, с.143-163], К. Давидовського [2], З. Йовенка [3], К. Коленко [4], О. Лось. Л. Сергеєва [5, c.94-96] О. Новицької [6, с.248-258], Ю. Тарчинської [7], В. Д. Шульгіної [8] та ін.

Метою даної статті є висвітлення педагогічних підходів до студентів-неінструменталістів для розвитку у них технічних навичок гри на фортепіано.

Основні результати дослідження. Загальне фортепіано як навчальний курс передбачає оволодіння навичками гри на даному інструменті студентів усіх відділів училища, як оркестрантів, так і вокалістів, у необхідному для професійно-практичної діяльності об’ємі. Фортепіанне виконання – це завжди творчий процес, який можливий лише за умови технічної готовності студента до відтворення нотного тексту. Відтак, в основі первинної діяльності педагога лежить засвоєння студентом технічних навичок гри на інструменті (фортепіано), удосконалення фортепіанної техніки.

У роботі над технікою, як і в усьому навчальному процесі курсу «Загального фортепіано», перед усім має бути врахована спеціальність студента. Виходячи з цього, для визначення положень методики подальшого навчання та роботи над засвоєнням технічних навичок, на нашу думку, в умовах училища культури і мистецтв, доцільно студентів розділити на дві групи: 1. – інструменталісти (піаністи, баяністи, оркестранти) та 2. – не інструменталісти (вокалісти, диригенти, хореографи).

У першої групи розвиток фортепіанної техніки відбувається паралельно технічному розвитку гри на спецінструменті та перетворюється в процес, залежний від спеціальності. При цьому, широко використовується досвід роботи над технікою в спеціальному класі та корегований ним.

У другої групи процес розвитку навичок фортепіанної гри не залежить від спеціальності, але одночасно і позбавлений досвіду роботи над інструментальною технікою.

Якщо розглядати роботу викладача з вище окресленими групами студентів, то слід відзначити, що при такій об’єктивній ситуації у більш вигідному становищі перебувають студенти першої групи – інструменталісти, навіть якщо брати до уваги рівні умови і можливості учасників обох груп (музичні здібності, воля, наявність фортепіано для домашніх занять тощо). Причина такого явища, на нашу думку, криється в природі техніки інструментального виконавця, загальної, для будь-якого інструменту. Робота по засвоєнню техніки гри на інструменті починається з формування звукотворчої волі та її реалізації засобами ігрового апарату. У другої групи студентів, неінструменталістів, таке розуміння ще треба сформувати, так само як і свідомість неминучості наполегливого, трудомісткого процесу подолання технічних труднощів, засвоєння технічних прийомів, яким є навчання грі на інструменті. На цих питаннях, зокрема, наголошує і О. В. Новицька [6].

Головна мета початкового періоду навчання на фортепіано для групи не інструменталістів – це освоєння навичок гри з нот, що вимагає як від педагога, так і від студента-початківця максимальної уваги, передусім, в подоланні потреби студента невиправдано часто контролювати зором положення рук на клавіатурі. Щоб уникнути цього, з першого уроку перед студентом має бути поставлена чітка вимога: якомога менше дивитися на клавіатуру при грі на інструменті. При грі з нот неодмінно слід дотримуватися цільової установки на формування навички «читання з листа», яка, в початковому періоді навчання, має стати законом кожного уроку, кожного нового завдання.

Першочерговими завданнями будуть освоєння нотної грамоти і постановка рук, яка здійснюється в процесі гри з нот спеціально підібраного репертуару. Для постановки рук, в поєднанні з грою по нотах без контролю зором, найбільш підходить легкий клавішний репертуар. Перший дотик до клавіатури здійснюється 1-м і 5-м пальцями однієї руки на інтервалі квінті або всіма п’ятьма пальцями на близько лежачих білих клавішах. При цьому ставиться завдання зіграти квінту не дивлячись на клавіатуру. На першому уроці освоюється і п’ятипальцева-п’ятиклавішна позиція в різноманітному поєднанні і двох пальців (виконання відповідного їм інтервалу) по нотах правою і лівою руками. На перших уроках за умови читання інтервалів з нот без контролю зором, доцільно використовувати записи в тональностях до, соль мажор та ля мінор.

Вище окреслений підхід, дозволяє вирішити низку завдань постановки рук і загального музичного розвитку: домогтися орієнтації на п’яти клавішах без перевірки зором, засвоїти аплікатурні норми п’ятипальцевої позиції, знайти правильну посадку за інструментом; привернути слух до активної участі у процесі гри.

Робота над технічними завданнями, як і будь-яка інша свідома діяльність людини, починається з їх осмислення. Це правило має стати законом для юного виконавця. Тільки повністю пізнане розумом, може стати предметом тренувань. Можна вважати правилом вимогу вивчати на пам’ять технічно складні епізоди, що дозволить активізувати увагу до структури тексту.

Наступний етап – легатне відтворення звуків. Цей вид роботи найдоцільніше проводити на матеріалі вже знайомих інтервалів, з рівним навантаженням для правої і лівої руки, почергово міняючи їх функції. Проте набуття навичок техніки виконання досягається виключно в роботі над спеціально підібраним репертуаром.

Слід зауважити, що в умовах роботи зі студентською молоддю в училищі культури і мистецтв питання підбору початкового репертуару посідає важливе місце, оскільки репертуар дитячих музичних шкіл непридатний для використання в нашому випадку хоча б тому, що більшість творів написана для виконання обома руками у вузькому діапазоні і не розрахована на фізіологічні особливості будови руки студента. Ця обставина спонукає до творчої діяльності викладачів загального фортепіано по створенню власного репертуару. Відтак, Канівське училище культури і мистецтв має власні наробки для опанування курсу «Загального фортепіано» для студентів-неінструменталістів, враховуючи не лише рівень підготовки конкретного студента, а і його естетичні смаки та уподобання.

На особливу увагу при роботі зі студентами без музичної освіти заслуговують питання аплікатури. Складність процесу набуття навичок використання зручної та логічної аплікатури полягає в тому, що студент в найкоротший термін має зрозуміти, а не механічно завчити, її закономірності. При цьому слід привити студенту-неінструменталісту розуміння того, що аплікатура є обов’язковим елементом при виконанні нотного тексту.

Не менш важливим аспектом при засвоєнні первинних технічних навичок є самостійна робота студента, залежно від рівня музичних здібностей та рівня підготовки. Серед основних видів самостійної роботи О. М. Лось та Л. О. Сергеєва визначають: опрацювання технічного матеріалу (гами, етюди), виконання творів різних музичних форм із нескладною фактурою, набуття початкових навичок читання з аркуша. ознайомлення з найпростішими типами акомпанементу тощо [5, с.95].

Висновки. Вище окресленні підходи початкового рівня дозволяють викладачу загального фортепіано не лише навчити музичній грамоті та первинним навичкам гри на інструменті, а й виховувати професійне відношення до тексту, вміння помічати його нюанси та деталі, що сприятиме в майбутньому художньому виконанню фортепіанних творів в об’ємі, необхідному для професійно-практичної діяльності.

Список літератури

  1. Бажанов Н. С. Некоторые подходы к построению аналитической интонационной модели музыкального произведения / Николай Сергеевич Бажанов // Вопросы музыкознания. – Новосибирск, 1999. – с.143-163
  2. Давидовський К.Ю. Застосування сучасних методів розвитку фортепіанної техніки на уроках загального фортепіано: Методичні рекомендації для викладачів музичних училищ України / К. Ю. Давидовський. – К., 1992. – 24с.
  3. Йовенко З. Н. Общее фортепіано:вопросы методики / З. Н. Йовенко. – К.: Музична Україна, 1989. – 99с.
  4. Коленко К. І Особливості методики викладання фортепіано в педагогічному коледжі / Коленко Катерина Іванівна // Соціум. Наука. Культурa [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://intkonf.org/kolenko-k-i-osoblivosti-metodiki-vikladannya-fortepiano-v-pedagogichnomu-koledzhi/. – Заголовок з екрана.
  5. Лось О. М., Сергеєва Л. О. Особливості методичного забезпечення курсу «Додатковий музичний інструмент» (фортепіано) у навчальних закладах педагогічної освіти / О. М. Лось. Л. О. Сергеєва // Наукові записки НДУ ім.. М. Гоголя: Психолого-педагогічні науки. – 2011. –№6. – С.94-96
  6. Новицька О. В. Деякі особливості викладання дисципліни «Загальне фортепіано» у вищих навчальних закладах: психолого-педагогічний аспект / О.В. Новицька // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПНУ. – Т.XII. – ч.6. – С.248-258.
  7. Тарчинська Ю.Г. Формування у студентів-інструменталістів навичок виразного виконання в процесі вивчення курсу «Загальне фортепіано»: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук за спец. 13.00.02 - теорія та методика навчання музики і музичного виховання / Київський національний університет культури і мистецтв. / Юлія Гергіївна Тарчинська – К., 2002. – 19с.
  8. Шульгина В. Д. Методические основы подготовки учителя музыки по курсу игры на фортепиано / В. Д. Шульгина. – К.: КГПИ, 1982. – 96с.

Додати новий коментар